Торік айтівець Олександр Лісік почав щомісяця виплачувати стипендії найкращим учням ліцею на Тернопільщині, де він колись учився. Заохочувати дітей до навчання у містечках важливо, адже у великих містах більше ресурсів для освіти, каже Олександр. І випускники з невеликих громад, опинившись у такому середовищі, можуть почуватися невпевнено порівняно зі своїми однолітками.
Читайте также: Для AI-центру Мінцифри шукають керівника — які вимоги
Чи стали діти краще вчитися, як заснувати стипендіальну програму в школі та які прогалини має цей механізм — Олександр розповів DOU.
«Золота медаль у маленькому місті — це рівень 7-8 балів у великому». Про те, як зʼявився задум
Я з маленького містечка Підгайці, що у Тернопільській області, де мешкає три тисячі людей. І переконаний, що у маленьких і великих містах навчання відрізняється. В останніх багато навчальних закладів, хороших шкіл. Тож для того, щоб вступити в один із них, учням нерідко потрібно пройти відбір. Водночас у маленьких містах йдеться про одну школу.
За моїми спостереженнями, золота медаль у школі маленького міста — це рівень
Я Head of Marketing продуктової компанії Boosters і власник видавництва настільних ігор Gamesly і виплачую стипендію від мені останньої. Майже 10 років тому я сам закінчив Підгаєцький ліцей із золотою медаллю. Був доволі активним, брав участь в олімпіадах, а один раз навіть їздив на всеукраїнську олімпіаду з програмування — щоправда, посів на ній останнє місце [усміхається]. Тож мені хотілося заохочувати дітей ще зі шкільного віку вчитися і допомогти ліцею. З ним я маю також особистий зв’язок:
Мій дідусь і бабуся тут вчителювали понад 40 років
Ідея стипендіальної програми не нова — ще в університеті я прочитав про підприємця, який виплачував учням стипендії в своїй колишній школі. Вже не пам’ятаю, чи було це в Україні. Пізніше я згадав цю історію і хотів повторити в рідному ліцеї, про що багато говорив друзям. Два роки тягнув з реалізацією. Здавалося, це «не на часі» і зробити це буде складніше, ніж виявилося насправді.
Торік у серпні я подумав: «А що заважає?». І звернувся до директорки ліцею — моєї колишньої вчительки географії. Запітчив їй ідею винагороджувати учнів за успіхи в навчанні.
Директорка протягом трьох тижнів разом зі своїм заступником напрацьовували положення про програму, а я їх затвердив. На педагогічній раді погодили з рештою вчителів. Від них були позитивні фідбеки.
Я самостійно розробив підхід до визначення переможців і хотів, щоб участь у програмі брали учні
«Математика — моя особиста преференція». Як працює рейтинг
З початку навчального року щомісяця формується рейтинг, до якого потрапляють по двоє учнів з кожного класу з найвищим середнім балом серед своїх однокласників. Визначити середній бал доволі легко — є електронний журнал оцінок. Стипендії отримують учні з першої п’ятірки рейтингу — по 2 тисячі гривень кожен. Я обрав таку суму, оскільки 2 тисячі — це нинішній розмір стипендій в університетах. А п’ятеро дітей — бо був готовий виділити 10 тисяч гривень на місяць на стипендіальний фонд.
Читайте также: IT-спеціалістам потрібен буде військовий досвід, щоб працювати на державних посадах
Якщо у рейтингу є учасники з однаковим середнім балом, першість надається учням з найвищою оцінкою з математики. Такий критерій став моїм особистим побажанням — все ж я вірю, що це необхідні фундаментальні знання. Я сам багато вчив математику і бачу від неї користь — особливо зараз, в часи ШI, коли важливо мислити алгоритмами. Але однакові середні бали трапилися в рейтингу лише раз, минулого місяця.
Переможців нагороджують в актовій залі і вручають їм грамоти і стипендію готівкою. Фото публікують на сторінці ліцею у Facebook. Мене часто запрошували на церемонію, але я жодного разу не прийшов — не хочу при цьому привертати увагу до себе. Взагалі стипендія виплачується від компанії Gamesly, бо я не хотів, щоб це була «премія імені Олександра Лісіка» — надто пафосно звучить. Але оскільки проєктом з настільними іграми займаюся лише я, то і виплата від мене.
Система справді мотивує деяких учнів вчитися — і мені це особливо приємно. Директорка щомісяця надсилає мені рейтинг, і я помітив, що ще у вересні найвищий середній бал серед п’ятірки переможців був 10,6, а найнижчий — 10,3. У лютому оцінки трохи покращилися: найвищий середній бал — 10,8, а найнижчий — 10,6.
Траплялося й таке, що дві дитини з п’яти переможців отримували стипендію неодноразово. І вчителі пропонували нагороджувати в такому випадку інших дітей. Я знову не погодився. Вважаю: якщо дитина вчиться добре і старається з місяця у місяць, значить, вона заслуговує на нагороду.
Критики я ще не чув — ані від учителів, ані від учнів. Щоправда, був випадок, коли вчителі пропонували нагородити трьох учнів з одного класу з високими балами, бо в іншому класі таких не було. Але я не погодився з цим, адже є чіткі правила. Якщо ми вирішили брати по дві дитини з кожного класу, значить, так і має бути. Таким чином ми могли б уникнути ситуації, коли з одного класу буде багато дітей — наприклад, всі п’ять стипендіатів з
«Можливо, переглянемо правила». Які є недоліки у підході
Стипендіальна програма діятиме до травня цього року. Попередньо я планую продовжувати її і на наступний рік. Водночас, думаю, трішки скоригувати правила. Я бачу недолік у сформованому підході:
Діти, які добре вчаться, і далі будуть добре вчитися
А є ті, хто вчиться погано і думає, що ніколи не наздожене перших у рейтингу. Тому вони навіть не намагаються. Є сенс продумати мотивацію і для таких учнів, але яку саме — ще вагаюся. Директорка пропонувала винагороджувати учасників олімпіад, тобто враховувати не лише середній бал, а й позакласну активність. Я спочатку відмовився від цієї ідеї, а тепер знову обмірковую.
У LinkedIn мені підкинули ідею винагороджувати дітей за «приріст» в оцінках. Бачу і тут недолік. Така система віддає перевагу тим, у кого низька база. Якщо ти вчишся на 5, то тобі не так вже й складно підтягнутися до 7 і отримати порівняно великий приріст. Утім, перейти у середньому балі з 10 на 11, певно, для учнів є складнішим, ніж з 5 на 7. Я так думаю, але це не фінальне рішення. Точно пораджуся у школі з вчителями.
Влітку також планую підшукати однодумців серед знайомих, які захочуть долучитися до ініціативи. Бо всі, з ким я ділився ідеєю, казали, що вона класна. Я не хочу займатися фандрайзингом, це окрема робота. Але можливо, хтось захоче доєднатися до мене в цій справі, і ми могли б збільшити стипендіальний фонд і заохочувати ще більше дітей. Адже механізм вже напрацьований — зрозуміло, як розподіляти гроші і визначати переможців. А це було найскладнішим для мене на старті.
Читайте также: Стратегічне закриття IT-проєктів: як швидко звільнити ресурси для нових досягнень
Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU
