У травні ми писали про десятикласника Олександра Горбунова, який торік здобув срібло на Міжнародній олімпіаді з математики. У ніч на 6 липня в його будинок у Києві влучила російська ракета. А 7 липня Сашко мав виїжджати до Шанхая на IMO-2026. Як йому вдалося зібратися на олімпіаду та який результат показала українська команда, читайте в матеріалі.
Читайте также: Українська компанія Buntar Aerospace розробила софт для віддаленого керування БПЛА з будь-якої точки
Ніч прильоту: «Зустріли сусідів, які бігли назустріч і кричали, що внизу сходів немає»
У ніч на 6 липня росія масовано атакувала Київ. Загалом того дня у столиці загинуло 19 людей, 11 із них — через удар ракетою в багатоповерхівку, де мешкає Саша Горбунов з мамою.
«В укриття ми не пішли, в нашому будинку це просто підвал, — розказує Світлана Свіріденко, мама Олександра. — Ми живемо на 18 поверсі. Під час тривоги були в коридорі, в нас там облаштоване місце. Ракета влучила, але не розірвалася: розлилося ракетне паливо і все загорілося через уламок. Ми почули вибухи. Влучання було по діагоналі, віддалено від нас.
Ми з Сашею взяли документи, намочили рушники, тому що було все в диму, і почали спускатися внутрішніми сходами. Але на рівні 6 поверху зустріли сусідів, які бігли назустріч і кричали, що внизу сходів немає. Тож ми знов піднялися в квартиру та не знали, що робити. Потім приїхали рятувальники і почали кричати, щоб всі виходили. Ми ще більше намочили рушники і спробували це зробити».
За словами Сашка, у ті хвилини він не злякався, напевно, через адреналін:
«Ми почали виходити через пожежні сходи. А там усе завалене склом, уламками, вікна вибиті. Метрів за п’ять був просто вогонь».
«Якраз із тієї сторони був приліт, — додає Світлана. — Ми добігли до провалля на першому поверсі і не знали, в яку сторону нам іти. Тому що на землі все горіло, вибухали автівки. Там був фахівець ДСНС, але він нас не чув. Добре, що Саша вже вміє крикнути баском. Тоді він нас побачив, прикрив, показав дорогу».
Пошук вишиванки: «Головне питання було, чи дозволять мені зайти в квартиру забрати речі»
Ще у квітні Олександр пройшов відбори на наступну Міжнародну олімпіаду з математики. За їхніми результатами він отримав перше місце й увійшов до складу української команди IMO-2026. Як і торік, Сашко був єдиним не одинадцятикласником у команді. 7 липня, тобто наступного дня після прильоту, він мав вирушати на змагання до Шанхая.
«Головне питання було, чи дозволять мені зайти в квартиру забрати речі», — каже хлопець.
За словами Світлани, коли вони вийшли з будинку, то не розуміли, чи пустять їх до квартири:
«Там була частково зібрана валіза з речами, які я потихеньку складала. Наприклад, перехідник на всі розетки світу, який Саша брав на торішню IMO до Австралії.
Спочатку ми просто були на вулиці, розгублено ходили навколо будинку. А потім син згадав: „Мені о десятій потрібно викладати у школі „Кванта“, тож необхідне тихе місце з вайфаєм“. Я зателефонувала подрузі, яка мешкала неподалік, і відправила Сашу до неї викладати», — каже вона.
Як розповідає співзасновник «Кванти» Андрій Ніколаєв, про те, що сталося, Саша розповів тільки після заняття.
У квартирі залишилася вишиванка для IMO. Члени команди виступають в однакових вишиванках, які щороку міняються.
«Я написала в групу команди, що не впевнена, чи вдасться „визволити“ вишиванку. Мені почали писати, телефонувати, що є в кого її позичити. Зі мною зв’язалися представники Малої академії наук: „Так, валізу ми знайшли. Який у Саші розмір? Давайте ми все йому купимо. Ми його зберемо, не хвилюйтеся!“ Я подякувала, але сказала, що, якщо нас не пустять, я напишу розміри, а поки що почекаємо. І ближче до вечора нам вдалося піднятись і взяти найнеобхідніше. Сашу забрав до себе тато, який живе в іншому районі Києва, і наступного дня відвіз його на вокзал», — розповідає Світлана.
IMO-2026: «Мені здається, як в олімпіадника в мене розвинута навичка не думати про щось»
Цього року Міжнародна олімпіада з математики проходила з 10 по 20 липня в Шанхаї. 14 липня було її офіційне відкриття, але українська команда туди не пішла, адже до змагання допустили учасників із росії.
«Це перший рік після
2022-го, коли російська команда брала участь із прапором і наживо, — розповідає Заріна Кодирова, одна з керівників команди України на IMO-2026. — Таке рішення ухвалили минулого року із мотивацією „ІМО поза політикою“. Цього року це питання знов порушили, але нічого не змінилось. Через це ми разом із командами Естонії, Литви й Латвії вирішили не приходити на офіційні відкриття та закриття олімпіади (вручення медалей)».Читайте также: Тарас Чмут пояснив, чому система мобілізації працює неефективно і як її можна змінити
Змагання проходили 15 та 16 липня — щодня по три задачі. За словами Сашка, цього року значно менше людей розв’язали п’ять задач, ніж торік.
«Самі задачі схожі на минулорічні. У перший день — дві відносно приємні, а в другий — технічні. Особливо мені сподобалась третя на комбінаторику: там потрібно було подумати», — згадує Олександр.
На самому змаганні Сашку вдалося відволіктися від подій 6 липня: «Мені здається, як в олімпіадника у мене розвинута навичка не думати про щось».
На кожній олімпіаді організатори готують культурну програму. У Шанхаї учасників возили в Діснейленд і музей науки. Планували також круїз, але скасували через негоду. Керівники української команди організували для дітей екскурсії до зоопарку та Цзяннаньського великого муру.
«Найцікавіше було на ринку, коли ми дізналися, що в Китаї можна торгуватися, і збили ціну з 280 до 40. Вони ж дивляться, що туристи, думають: „Усе, треба націнку в сім разів!“ А ще цікаво, що у них є цілий торгівельний центр із фігурками аніме.
Це точно новий досвід. Тут неможливо жарко та волого. А ось те, що точно не вразило: всюди комуністичні знаки й портрети Сі Цзіньпіна. Ще здивувало, що майже ніхто не знає англійської. В нас це б означало кар’єрний суїцид», — ділиться враженнями Сашко.
Виборов золото на IMO-2026: «Взагалі я з усіх сил намагаюся не думати про результати»
19 липня стали відомі результати IMO-2026. Олександр Горбунов здобув золоту медаль.
«Я не очікував, що в мене буде золото, — розказує Сашко. — Взагалі я з усіх сил намагаюся не думати про результати. І навіть після змагання до останнього моменту не було зрозуміло, буде золото чи срібло (я отримав 29 балів, і це золото, а 28 — вже срібло)».
Загалом Україна посіла 28 місце серед 117 країн. Інші учасники команди вибороли два срібла, дві бронзи й одну заохочувальну відзнаку.
«Це чудовий результат, враховуючи такі умови. Дуже важка дорога, важкий клімат, діти після цих обстрілів. Вони — великі молодці!» — коментує Заріна Кодирова.
Олександр сьогодні повертається з Китаю. У момент прильоту в його квартирі впали парфуми, картина, дверцята від шафи з лічильниками води, вікна зірвалися з провітрювання. Інших пошкоджень немає. Але жити там усе одно неможливо, оскільки влучання російської ракети зруйнувало електрощитову будинку і місце, куди підведена вода. Коли Світлану вдруге запустили до квартири, вона змогла забрати іграшку, яку їй звʼязав син, і деякі його улюблені речі, бо не знала, чи зможе туди потрапити знов.
«Тоді взяла те, що дороге для мого і його серця. Але зараз ми вже можемо зайти до себе у квартиру, — розповідає мама Сашка. — Що буде з будинком, поки що не зрозуміло. Комісія ще обстежує його. Поставили світлові мітки, щоб спостерігати, як він рухається. Нам кажуть, що, можливо, ту частину, яка вціліла, заселять, а пошкоджену будуть ремонтувати. Але цей процес триватиме до трьох років.
Коли все сталося, багато хто запропонував свої квартири. Я навіть обирала, до кого поїхати. Сама я працюю віддалено, тож можу це робити з будь-якого місця. Мені важливо, щоби сину було зручно їздити до Русанівського ліцею, де він навчається. Квартира, в якій ми будемо жити, — керівника гуртка „Цифра“, який відвідував Саша.
Взагалі, знаєте, така розгубленість зараз. Дуже прикро, що наші діти змушені переживати таке. Жодна людина не має цього бачити».
Читайте также: «Наші люди обікрали самі себе». Провідний інженер «Кристалу» про те, чому Україна втратила виробництво мікроелектроніки
